«Тверді» VS «гнучкі» навички: що важливіше для успіху дитини у непередбачуваному майбутньому?

«Тверді» VS «гнучкі» навички: що важливіше для успіху дитини у непередбачуваному майбутньому?
Рубрика: Без рубрики
Автор:
04.06.2019
996
Час читання: 5 минут

Коли дитина приходить у цей світ, не можна стверджувати, що вона – «білий аркуш паперу», адже в неї вже є і певні риси характеру, і потенціал, і свої задачі в цьому житті. З моменту народження вона починає невпинно розвиватися, опановувати нові навички і вміння, а згодом – знання. Розвиток відбувається на стільки швидко, що, часто, ми навіть не встигаємо помітити, як у маленької особистості з’являються нові навички, і якось проконтролювати цей процес.

Ми, як батьки, не можемо бути точно впевненими в тому, яку професію вибере дитина, який особистісний шлях розвитку вона буде мати. Більше того, в сучасному непередбачуваному світі, ми навіть не знаємо, які професії будуть існувати у майбутньому. Штучний інтелект і роботизація змінюють світ професій і трансформують його. Вже сьогодні, більшість процесів виконують роботи і машини, що значно полегшує наше життя та мотивує розвивати нові компетенції, щоб залишатися конкурентоспроможними на ринку праці.

Тож як допомогти дитині реалізувати свій потенціал у майбутньому в умовах цього швидко змінюваного світу? Які нові навички та компетенції дійсно знадобляться дитині через 10 років? Аналітичне та логічне мислення? Чи все ж креативність, комунікабельність та емоційний інтелект?

Для того, щоб точно відповісти на ці запитання, необхідно знати якими будуть найбільш затребувані навички у майбутньому, як «тверді» (ще «раціональні», «професійні» або «hard»), і які – «гнучкі» (ще «особистісні якості» або «soft»).

«Тверді навички» – це когнітивний інтелект, традиційні академічні знання, технічні уміння, ерудиція, математичне, логічне, історичне та географічне мислення, вміння діяти за певним алгоритмом. Тобто все, що дитина отримує під час вивчення дисциплін у школі та поза її межами. «Тверді» навики можна легко виміряти кількісно завдяки тестам різних рівнів складності та профільним екзаменам.

Це «горизонтальний розвиток людини», який визначається рівнем IQ і у сучасному світі вже не є конкурентною перевагою, однак є дуже важливим фундаментом. Тому повністю відмовитись від розвитку «твердих» навичок у дитини ми не можемо, не дивлячись на те, що у сучасному світі більшість з них вже опанували комп’ютери, які, наприклад, легко обробляють великі обсяги даних за певним алгоритмом.

Досвід нашої школи свідчить, що для ефективного опанування дітьми «твердих» навичок змалечку, потрібно дати їм можливість проявляти свою зацікавленість різними предметами, не залежно від віку, і не строго у відповідності до навчальної програми школи. Знаходьте відповіді на запитання, які діти задають разом, використовуючи різні джерела знань. Підтримуйте їхню допитливість і ніколи не кажіть своїм дітям, що їм щось «ще рано знати», адже це часто їх демотивує. Адже за своєю природою діти бажають відчувати себе дорослими. Загалом, спробуйте створити таку взаємодію з дитиною, щоб вона знала, що вона може запитати батьків про будь що, і не хвилюватися через вашу реакцію.

Однак не можна у сучасному світі обмежитись лише опануванням цієї групи навичок, адже ми живемо у соціумі, в якому повинні кожен день спілкуватися з великою кількістю людей, взаємодіяти і працювати у команді для створення творчого якісно нового продукту. Тут на допомогу хорошій базі зі знань приходять «гнучкі навички». Це – соціальні, емоційні та етичні компетенції, які дитина опановує завдяки якісній взаємодії з родиною, соціумом та світом в цілому. Це «вертикальний розвиток людини», який інтегрує емоційні, духовні та соціальні типи інтелекту. Всі типи інтелекту закладені в дитині від народження, але лише їх збалансований розвиток дає можливості людині зробити реальний стрімкий стрибок у своєму розвитку, знайти своє призначення та місце у житті, бути творцем свого життя. Розглянемо найважливіші з них:

Адаптивність – це гнучкість у прийнятті рішень, вміння знаходити оптимальне рішення в будь-якій життєвій ситуації. Ця навичка важлива як для дитини, так і для дорослої людини, адже сучасний світ дуже стрімко змінюється та завжди приносить нові виклики. Часто ми потрапляємо у ситуації, в яких раніше ніколи не були, ми не знаємо, як вчинити, боїмося спробувати і помилитися, спираючись на минулий досвід. В цілому у дітей адаптивність розвинута краще, аніж у дорослих, адже вони ще не мають такої великої кількості негативного досвіду. Тому у школі ми намагаємося лише допомогти дитині зберегти цю навичку, працюючи з її невпевненістю у роботі з чимось новим. У школі, як і в реальному житті, виникають навчальні та побутові ситуації, завдяки яким дитина вчиться долати свою невпевненість, знаходити рішення і звертатися за допомогою.

Дайте можливість дітям самостійно вирішувати життєві ситуації без вашої допомоги. Просіть їх про допомогу під час прибирання у домі, приготування їжі, оплати в магазині, та у спілкуванні з адміністратором в готелі під час подорожі. Ставте перед ними завдання, які вони ніколи не виконували раніше. Це дасть змогу розвинути не тільки самостійність, а і відчути цінність себе як особистості.

Креативність – здатність мислити нестандартно і пропонувати креативні варіанти вирішення конкретних проблем. На ринку праці зараз великий попит на «креативних» людей, які здатні «народжувати» нові ідеї та створювати оригінальні продукти або рішення. У DEC life school викладачі розвивають у дітях креативність, знаходячи для цього простір і можливості на уроках, на прогулянках, під час проектної роботи та студій. Діти постійно знаходяться у творчому середовищі, і мають змогу експериментувати. Вони часто дивують нас своїми «винаходами», поєднуючи предмети і матеріали, які нам, дорослим, не спало б на думку поєднати.

Якщо ви хочете розвинути у дитині креативність, створіть вдома творчий простір, де вона мала б змогу експериментувати. Не зупиняйте її «творчий інсайт», коли, раптом, у пустій пляшці вона побачить ракету, а з коробки з-під піци змайструє літаючу тарілку. Запропонуйте дитині вести блокнот для своїх «геніальних ідей», який вона зможе завжди брати з собою, а потім – втілювати у життя дописи.

Критичне мислення – це здатність робити неупереджені висновки, аналізуючи різні точки зору. Дорослим дуже часто важко побачити проблему з різних сторін, адже вони орієнтуються на власний життєвий досвід, а дітям – бо не можуть почути точку зору іншого. Для дітей природно задавати багато запитань і ставити під сумнів факти, які відбулися. Саме це ми використовуємо під час розвитку критичного мислення у наших учнів, а саме через навичку «вміння задавати питання».

Отож, щоб розвинути критичне мислення у дитини, дайте їй змогу задавати запитання, сумніватися і відділяти факт від події. Це яскраво можна продемонструвати на історичних подіях, які в різних книжках описані по-різному. Запропонуйте дитині записати на листочку факти, які сталися у її житті, і попросіть рідних і друзів забарвити їх емоційно, пригадати як ці факти вплинули на них. Так дитина зможе побачити, що у кожної людини є власні спогади і точка зору, яка може суттєво відрізнятися від її власної. Також досвід нашої школи свідчить про те, що ця важлива навичка добре відпрацьовується на уроках з дебатів та філософії.

Емоційний і соціальний інтелект – це особистісні якості, які допомагають людині розуміти і приймати себе та взаємодіяти з іншими, усвідомлюючи їх емоції і потреби. Серед них: саморегуляція, емпатійність, дружелюбність, комунікабельність, лідерські якості, вміння працювати в команді і організовувати її.

У розкладі наших учнів є рефлексія – час, коли вони можуть поділитися своїми думками і емоціями, які отримали за день. Рефлексія допомагає не лише підводити підсумки прожитого у школі дня, але і почути інших та подякувати їм.

Розвивати емпатійність, дружелюбність та комунікабельність нам допомагає метод ненасильницького спілкування. Ми часто проводимо медіацію конфліктів з залученням викладача, де вчимо дітей озвучувати свої емоції і потреби, та формулювати прохання до співрозмовника.

Лідерські якості та вміння працювати у команді нам допомагають розвивати ігри. Для кожного віку вони – різні. Молодші студенти часто вигадують власні ігри зі своїми правилами, граючи різні ролі. Підлітків більше цікавлять стратегічні ігри, де потрібно продумувати ходи та взаємодіяти з командою. На уроках, вчителі різних предметів використовують настільні ігри, деякі з них, вони розробляють самостійно. В процесі гри інформація засвоюється дуже швидко і легко, адже у більшості дітей ігрова діяльність є провідною.

Батькам хочу порадити частіше спілкуватися зі своєю дитиною, питати її як пройшов день, започаткувати традицію рефлексії вдома, наприклад, під час вечері. Запропонуйте дитині вести «щоденник емоцій», в який вона зможе записувати всі свої почуття. Грайте з дитиною у різні ігри та якісно проводьте час, започаткуйте «Family day», який дасть змогу побути разом.

Life long learning – це більш ніж навичка, це філософія навчання протягом всього життя. Наше навчання і особистісний розвиток не починається у стінах школи чи університету, і не закінчується за його межами. Ми навчаємося протягом всього життя, опановуючи нові компетенції. Важливо, щоб дитина зрозуміла це ще у дитинстві, і не припиняла пізнавати нове щодня. Це розуміння можна закласти у дитині лише власним прикладом. Якщо дитина бачить, що її батьки та вчителі кожен день читають книги, відвідують музеї, виставки чи тренінги, вона починає розуміти, що навчання – це частина їх життя.

Залучайте дітей до світу власної професії, беріть з собою на роботу і покажіть, що саме ви робите. Ми часто запрошуємо у школу батьків наших студентів для того, щоб вони занурили дітей у світ професії. Діти з захопленням слухають дорослого і задають багато запитань. Так у дітей з’являється бажання опанувати цю професію і зрозуміти, що Life long learning дійсно працює.

Отож, наш досвід у школі говорить про те, що «тверді» і «гнучкі» навички однаково важливі для розвитку особистості, яка буде жити у непередбачуваному світі майбутнього. Вони взаємодоповнюють один одного, і роблять розвиток дитини – комплексним. Однак батькам важливо відчувати, на якому етапі життя які навички для дитини більш необхідні, а які – можна опанувати згодом.

Підпишіться на розсилку